Кроки iсторiї
2006 - Академія внутрішніх військ МВС України2000 - Військовий інститут внутрішніх військ МВС України
1995 - Військовий інститут Національної гвардії України
1994 - Вище військове училище Національної гвардії України
1991 - Харківське вище військове училище Національної гвардії України
1975 - Харківське вище військове училище тилу МВС СРСР
1968 - Харківське військове училище МВС СРСР
1966 - Харківське військове училище МОГП СРСР
1962 - Харківське військове училище МОГП УРСР
1960 - Харківське військове училище МВС УРСР
1953 - Харківське прикордонне військове училище МВС СРСР
1951 - Перше Харківське прикордонне училище МДБ СРСР
1949 - Харківське військове училище військ МДБ СРСР
1945 - Харківське війскове училище військ МВС СРСР
1941 - Харківське кавалерійське прикордонне училище НКВС ім. Ф.Е.Дзержинського
1937 - Харківське військове училище прикордонних та внутрішніх військ НКВС імФ.Е.Дзержинського
1934 - Друга об‘єднана прикордонна школа ім.Ф.Е.Дзержинського
1931 - Друга школа прикордоннї охорони та військ ОДПУ
26 грудня 1931 року в Харкові (Помірки) була заснована 2-га школа прикордонної охорони та внутрішніх військ. Уряд двічі, у І929 та 1931 роках, приймав постанови "Про командний та політичний склад РСЧА", в яких були сформульовані основні вимоги по зміценню кадрів командного складу. Особлива увага приділялась підвищенню військово-технічних знань начскладу, досконалому володінню бойовою технікою та складними формами сучасного бою.
Про багатопрофільність школи можна судити по тому, що до її складу, крім стрілецьких та кавалерійських підрозділів, входили автобронетанкове та артилерійське відділення, дивізіон зв'язку, а пізніше— відділення по підготовці льотчиків та техніків озброєння. Необхідними знаннями та навичками за своїм профілем курсанти повинні були оволодіти за два роки, а льотчики—за три.
В організації навчального процесу долались труднощі, пов'язані з відсутністю необхідної кількості командних кадрів. Через нестачу викладачів командирам та керівникам спеціальних дисциплін доводилось вести заняття з чотирьох-п'яти навчальних предметів. Щоб вирішити це завдання, нарівні з відбором досвідчених методистів, на викладацьку роботу запросили таких фахівців, як П.М. Вєтров, С.І. Донсков, В.І. Золотарьов, М.С. Патоличев, О.М. Панкратов, О.І. Соболєв, І.О. Танкопій.
1934 році школа була перейменована в Другу об‘єднану прикордонну школу ім.Ф.Е.Дзержинського.
У квітні 1937 року 2-а об’єднана прикордонна школа (так її тоді називали у зв’язку з введенням курсу перепідготовки командного складу) стала називатися Харківським військовим училищем військ НКВС імені Ф.Е. Дзержинського. В цей період училище очолювали комбриг Е.М. Лепін, полковники П.Д. Яхнін, Я.М. Левінсон, генерал-майор І.К. Ухов.
З урахуванням досвіду бойових дій у 1938 - 1940 роках було переглянуто програми та навчальні плани військових училищ НКВС, в тому числі й Харківського. Навчання курсантів ще більше наблизилось до потреб військ, до бойового використання. У зв'язку з цим були внесені зміни в матеріально-технічну базу училища: створювались опорні учбові укріплення на зразок фінських, відпрацьовувались елементи бою у взаємодії з танками та артилерією. Заняття забезпечувались найновішими на той час зразками військової техніки, приладами та посібниками.
В умовах зростаючої воєнної небезпеки напередодні 1941 року все більше уваги приділялося вихованню у кожного курсанта високих морально-бойових якостей, дисциплінованості, наступального пориву, здатності переносити труднощі похідно-бойового життя. В цей же час училище отримало нову назву - Харківське кавалерійське прикордонне училище НКВС ім. Ф.Е.Дзержинського.
У жовтні 1941 року, у зв’язку з ускладненням обстановки, училище було передислоковано до Ташкенту, а пізніше до Алма-Ати, де воно продовжувало підготовку кадрів для фронтових частин. За роки Великої Вітчизняної війни 45 військовослужбовців училища здійснили мужні та героїчні вчинки, що були високо оцінені державою. Вони були нагороджені найвищою відзнакою СРСР – золотою зіркою Героя Радянського Союзу. А майору Голубеву В.М. ця почесна нагорода була присвоєна двічі. На честь Героя Радянського Союзу – викладача училища - Івана Танкопія названо одну із вулиць міста Харкова.
У вересні 1946 року відбувся перший післявоєнний випуск офіцерів служби тилу. Це були вихованці автоброневого відділення, що прибули рік тому з Алма-Ати. Всі вони успішно склали державні іспити і були направлені для подальшої служби у війська. Через рік відбувся випуск і на інтендантському відділенні. Училище було оголошено зразковим середньо-технічним навчальним закладом. Зростала його популярність у військах та органах МВС.
У 1959 році училище було передислоковано в межах Харкова на майдан Повстання. У зв'язку з цим знов довелося займатися роботою по створенню та упорядкуванню навчальної бази . Під керівництвом офіцерів Г. О.Гамаюнова, Л.І.Клименка, І.О.Кочетова, М.О.Андрієць, Г.К.Аушева та інших, протягом двох років, були спроектовані і побудовані силами курсантів спортивний та лекційний зали, спецкласи зброярсько-технічного, інтендантського та загальноосвітнього циклів, тир, клас та лабораторію технічної механіки.
Подальшому вдосконаленню діяльності військового училища багато в чому сприяло підпорядкування його у 1969 році Головному управлінню внутрішніх військ МВС СРСР. Як середньо-спеціальний навчальний заклад училище стало виходити за межі свого призначення.
У зв'язку з цим постало завдання будівництва нових учбових об'єктів, оснащення їх сучасною матеріально-технічною базою, посилення служб, циклів та підрозділів досвідченими офіцерськими кадрами, здатними в недалекому майбутньому забезпечити перехід на підготовку фахівців військового тилу за програмою вищого військового навчального закладу. Змінювалась уся структура училища, у відповідності з новими вимогами відбувалося зміцнення апарату управління, підрозділів та кафедр.
1975 рік - етапний у житті училища. Воно повністю перейшло на навчання курсантів за програмою вищого військового навчального закладу і стало називатися Харківським вищим військовим училищем тилу МВС СРСР. Чітко було налагоджено навчання на курсах вдосконалення офіцерів служб тилу, які прибували на перепідготовку з частин та з'єднань внутрішніх військ. Десятиріччя, що минуло, було періодом активної боротьби особового складу за вдосконалення всіх сторін діяльності училища, його становлення, як вищого військового навчального закладу. Закінчився перехідний період. Училище в повну силу заявило про себе і стало одним з кращих у гарнізоні. Ці роки були найбільш плідними для колективу училища, яке вийшло на передові позиції серед військових училищ МВС СРСР.
Багато зробили для досягнення успіхів генерал-майор Д.А.Кригін, який очолював училище у 1981-1984 роках. І як результат, колективу училища двічі (20 грудня 1983 року та 12 грудня 1984 року) було вручено перехідний Червоний прапор МВС СРСР за успішне виконання завдань та високі результати, досягнені в службово-бойовій діяльності, бойовій підготовці, зміцненні військової дисципліни та тиловому забезпеченні.
До 50-ї річниці з дня заснування училища було відкрито новий виставочний зал, що став попередником музею Академії ВВ МВС України.
Навчальна матеріально-технічна база училища продовжувала вдосконалюватися. Так, на автомобільному профілі були створені лабораторії електротехніки, гідравліки та термодинаміки експлуатаційних матеріалів, парко-гаражного обладнання, двигунів, навчальні класи безпеки руху, автотренажерів, експлуатації автомобілів. Докорінної реконструкції зазнала польова база в навчальному центрі. Було побудовано і обладнано навчальний пункт технічного обслуговування та ремонту машин, дообладнано новими елементами автодром, побудовано польовий парк та підготовлено майданчик для розгортання ПАРМ-1М. В розвиток навчальної матеріальної бази кафедри і автомобільної служби училища добрий внесок зробили полковник П.П.Павлов, начальник кафедри полковник В.О.Анікін та його заступник Ю. А.Кривошеєв, викладачі Ю.П.Батін, П.М.Миронюк і багато інших.
На сучасному рівні було оснащено навчальні класи, лабораторії кафедри продовольчого і речового забезпечення. Свого часу гарну основу матеріально-технічної бази інтендантського профілю навчання заклав начальник циклу полковник М.А.Тихолаз. Викладачі циклу, а потім і кафедри, одними з перших переобладнали розрізнені навчальні точки в єдиний інтендантський комплекс із спеціальними класами, стаціонарним та пересувним харчоблоком, що дозволило навчати майбутніх офіцерів тому, що необхідно при виконанні завдань бойової служби. Начальник кафедри полковник Є.К.Карачевцев, викладачі А.Я.Гойденко, М.О.Івахно, О.Є.Верховський та багато інших відродили добру традицію інтендантів—перетворювати господарчі об'єкти училища у зразкові місця для практичних занять з організації військового підсобного господарства, обліку й зберігання матеріальних цінностей, організації харчування особового складу та інших предметів, з якими повинні були познайомитися курсанти, перш ніж вони підуть у війська.
На кінець 1984 року в училищі використовувалось понад 400 найменувань кінопроекційної апаратури, обчислювальної техніки, відеомагнітофонів, тренажерів, технічних засобів навчання, діючих приладів.
З кожним роком зростала практична спрямованість навчання, його зв'язок з конкретними завданнями служб тилу внутрішніх військ. Посилення цієї спрямованості в діяльності колективу було обумовлене вимогою командування внутрішніх військ - навчати війська тому, що необхідно для покращення службово-бойової діяльності частин та підрозділів.
Вони допомагали виробляти у курсантів самостійність, уміння приймати найбільш доцільні рішення в складних ситуаціях. Ініціативу в цьому відношенні проявили викладачі інженерно-економічних дисциплін на чолі з ветераном училища, полковником О.Я.Чикуновим. Практичні заняття з економічних дисциплін проводились з використанням електронної обчислювальної техніки. Було обладнано клас для машинного контролю знань, з'явились діючі стенди. Пізніше викладачі кафедри військового тилу під керівництвом полковника Ю.Г.Мєжакова, продовжуючи справу своїх попередників, ввели в експлуатацію лабораторію з обчислювальними установками.
Харківське вище військове училище завжди було осередком передового досвіду з проблем тилового забезпечення внутрішніх військ. На його учбовій базі неодноразово проводились показові заняття для представників військ з цих питань, демонструвалась нова техніка і ефективні прийоми роботи служб тилу у складних умовах сучасного бою та виконання завдань бойової служби внутрішніх військ. З переходом у розряд вищого, можливості училища збільшились. Та збільшились і вимоги. Командування та офіцерсько-викладацький склад прийняли до неухильного виконання постанову “Про подальший розвиток вищої школи та підвищення якості підготовки фахівців”. Було поставлено завдання покращити організацію науково-дослідних робіт у вузах, ефективніше використовувати їх науковий потенціал у рішенні науково-технічних і соціально-економічних проблем, прискорити впровадження отриманих результатів у практику. Проведені на базі Харківського вищого військового училища тилу влітку 1986 року збори начальників служб озброєння стали доброю перевіркою колективу училища у виконанні вищезгаданої постанови. Особовий склад училища - активний учасник усіх громадських кампаній, що проводились у країні. У 1980 році за виконання завдань по забезпеченню громадського порядку на Всесвітній олімпіаді у Москві 20 офіцерів і курсантів Харківського вищого військового училища тилу було удостоєно державних нагород. Полковник Г.М. Іванов був нагороджений орденом Червоної Зірки, полковник Ю.І.Хворостянко - орденом "Знак Пошани".
У світі є небагато назв, що відомі краще, ніж "Чорнобиль". Аварія на Чорнобильській АЕС показала, наскільки є небезпечною сила атому, що вийшла з-під контролю, і як неймовірно важко її приборкати. ЧАЕС свого часу була символом перемоги людини над "мирним атомом", але про це сьогодні ніхто не згадує. Сьогодні Чорнобиль став символом найбільшої техногенної катастрофи, про яку завжди пам’ятатимуть у всьому світі. Серед тих, хто з перших днів брав участь у ліквідації наслідків аварії, були і військовослужбовці нашої Академії: підполковники Мельников С.М., Толстоносов Ю.М., старшина Терновський Г.В., полковник запасу Сачков О.І., підполковник запасу Самсоненко А.І., службовці Сливкіна Н.М., Щит В.О.
Близько 20 офіцерів та прапорщиків пройшли випробування Афганістаном.
Поряд з нами сумлінно виконують обов’язки учасники бойових дій підполковник Дубовик І.Г., , старший прапорщик Старіковський Г. В., старшина Кожедуб О.Р., службовець Півоварова С.Б. За мужність, героїзм та зразкове виконання службового обов’язку полковник Старух О.С. нагороджений орденом "За службу Батьківщині в ЗС" ІІІ ступеня.
Поруч з воїнами - афганцями в Академії зараз служать і працюють десятки тих, хто протягом 1988-1989 років неодноразово виконували службово-бойові завдання в "гарячих точках" колишнього СРСР.
П’ять разів залучалися наші військовослужбовці для несення патрульно-постової служби з охорони громадського порядку в містах і селах Азербайджану, Абхазії, Вірменії та Узбекистану. І всі вони, від генерала до курсанта, з честю і гідністю виконали свій військовий обов’язок.
Полковник Приходько І.І., підполковник Башкатов Є.Г., майор Морозов І.Є., старші прапорщики Капшук О.Д., Старіковський Г.М. гідно виконували військовий обов’язок у миротворчих місіях ООН на Балканах.
Новий етап свого розвитку навчальний заклад розпочав з 1991 року, коли училище, незважаючи на свою багаторічну історію, по суті стало новим навчальним закладом, народженим незалежною Україною. У зв’язку з цим постало питання про захист суверенітету, а надалі і незалежності та територіальної цілісності нашої держави. Вирішувати ці завдання була призвана створена рішенням Верховної Ради України 4 листопада 1991 року Національна гвардія України. Відповідно, перед Гвардією постало питання підготовки молодих, професійних і національно свідомих кадрів. Рішенням керівництва держави та НГУ вибір був зроблений на користь нашого вузу. 2 січня 1992 року було створено Харківське вище військове училище Національної гвардії України. 5 січня 1992 року особовий склад училища прийняв Військову присягу на вірність народу України, а вже 6 липня 1992 року училище здійснило випуск 206 лейтенантів гвардії.
Рішенням Міжгалузевої атестаційної комісії при Міністерстві освіти України від 29-30 червня 1995 року та Наказу Міністерства освіти України від 19 липня 1995 року № 215 назву училища було приведено у відповідність із Законом України “Про освіту”. Воно стало іменуватися: “Військовий інститут Національної гвардії України” /ВІ НГУ/. У цьому ж році було проведено третій випуск молодих офіцерів для військ НГУ.
1997 рік став роком пильної уваги до інституту з боку керівництва держави та НГУ. Президент України - Верховний Головнокомандувач ЗСУ привітав особовий склад інституту з нагоди випуску молодих офіцерів.
1997 рік був також насичений військовими навчаннями та тренуваннями, серед яких виділяються спільні з фахівцями ХВІ льотчиків та підрозділами спецпризначення НГУ, науково-дослідні навчання в Криму "Дії підрозділів спеціального призначення в гірсько-лісовій місцевості на приморському напрямку". Вони проводились в два етапи навесні та восени 1997 року. Групу курсантів інституту на навчаннях очолював підполковник Глущенко Д.Б..В липні група курсантів під керівництвом підполковника Чубенка Ю.В. прийняла участь у спільних з підрозділами 184-го полку Національної гвардії США навчаннях в містечку Сан-Луіс Обіспо (Каліфорнія, США).
В 1997 році було здійснено перший випуск 27 фахівців з п’ятирічним терміном навчання за фахом "Бойове застосування мотострілецьких підрозділів". Курсами по підготовці молодших офіцерів було підготовлено 61 молодшого лейтенанта гвардії.
В 1999 році відповідно до плану військового співробітництва ГУК НГУ продовжувалась співпраця інституту із своїми закордонними партнерами. Протягом року інститут відвідали військові делегації із Франції, Латвії, Аргентини, США. В той же час військовослужбовці інституту перебували за кордоном, опановуючи іноземний досвід. Так, начальник навчального відділу полковник В.І.Пеньков перебував на базі Національної гвардії США у штаті Техас, начальник тилового факультету полковник Ю.Г.Штефанич та курсант Мальцев Р.О. - в навчальному центрі жандармерії у Франції, старший викладач кафедри тилового та технічного забезпечення полковник О.М.Сальніков - у школі НАТО в Німеччині, начальник редакційно-видавничого відділення підполковник Ф.М.Сирнєв - в навчальному центрі НАТО в Туреччині, старший викладач кафедри озброєння та стрільби полковник Курило М.О. - у Європейському відділенні американського центру підготовки ім.Дж.Маршала в Німеччині.
У зв’язку із розформуванням НГУ в 1999 році, в період до 1 березня 2000 року були завершені організаційні заходи по перепідпорядкуванню інституту Головному Управлінню командуючого внутрішніми військами МВС України. З цього часу розпочався черговий етап нашої історії. Інститут отримав назву "Військового інституту внутрішніх військ МВС України". При цьому дбайливо зберігалися кращі традиції попередніх років. Давні зв’язки інституту з Героєм Радянського Союзу полковником у відставці Білоконем Кузьмою Филимоновичем переросли у спільну почесну службу. Герой, патріот, людина з великої літери - Білоконь К.Ф. наказом Міністра ВС України № 274 від 30 квітня 2000 року був зарахований Почесним солдатом інституту. Офіцери та курсанти у своїх рядах побачили приклад для себе, яким пишалися і якого щиро поважали.
Завдяки цілеспрямованій роботі всього нашого колективу рішенням Державної акредитаційної комісії України від 2 березня 2006 року Військовий інститут внутрішніх військ МВС України було визнано акредитованим за статусом вищого навчального закладу четвертого рівня, і невдовзі, відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів №198-Р від 10 квітня 2006 року, інститут реорганізовано в Академію. 26 травня того ж року Міністром внутрішніх справ України Академії було вручено Бойовий прапор.
9 травня 2010 року під час святкування 65-ої річниці Перемоги у Великій Вітчизняній війні особовий склад Академії внутрішніх військ МВС України вперше в Україні показав небачене досі дійство плац-парад на площі Свободи. А в ході урочистостей з нагоди 66-ї річниці Великої Перемоги, які відбулися вже в 2011 році, зведений підрозділ Почесної варти Академії традиційно продемонстрував десяткам тисяч глядачів концерт на плацу: під музику духового оркестру 117 військовослужбовців виконали складні елементи стройової підготовки з карабінами та офіцерськими шаблями.
Нинішня Академія внутрішніх військ МВС України здійснює підготовку офіцерських кадрів командних, тилових, технічних та гуманітарних спеціальностей тактичного та оперативно-тактичного рівнів, має постійно діючі ад'юнктуру та магістратуру, курси післядипломної освіти офіцерського складу.
Випускники Академії в подальшому мають можливість підвищити рівень професійної освіти у своїй «альма-матер» і таким чином розширити перспективи кар'єрного росту. Щороку частини та з'єднання військ поповнюються 200 - 220 дипломованими випускниками, ще 180 - 200 офіцерів у наших стінах підвищують свою кваліфікацію.
Науково-педагогічним складом на достатньому рівні проводиться розробка нових педагогічних ідей щодо їх адаптації до умов організації навчально-виховного процесу в Академії, а також упровадження в практику кращого педагогічного досвіду. Це сприяє вдосконаленню діяльності педагогічного колективу в пошуках шляхів і методів підвищення якості знань через нові форми організації навчання, подальшої комп'ютеризації та інформатизації навчального процесу, підвищення рівня вивчення іноземних мов, розроблення новітніх підручників і посібників.
Високий професіоналізм, цілеспрямована робота командування, науково-педагогічного та всього особового складу Академії, прагнення і пошук нового з метою покращення навчально-виховного процесу — це ті чинники, які сприяють і надалі сприятимуть новим досягненням.
